Світовий – та український – ринок подкастів щороку поповнюється новими шоу, які змагаються у форматах та темах. Спробуємо розібратись, якими взагалі бувають подкасти і чим відрізняються їхні формати.

На думку одного з головних експертів у світі подкастів Еріка Н’юзума (він пише про це в книжці “Make Noize”), який працював на радіо NPR та у підрозділі Amazon Audible, усі подкасти можна поділити на дві категорії: ті, де люди говорять і ті, де розповідають історії.

Якщо роздивлятись світ подкастів детальніше, то в межах цих категорій можна виокремити такі формати:

Подкасти, у яких говорять

Монологи – коли людина ділиться власною ідеєю або думками.

Якщо ваш подкаст – це сольний проєкт експерта, лідера суспільної думки чи іншої публічної людини, якій не дуже потрібні співрозмовники (гості у такому форматі можливі, але не обов’язкові), то це саме цей випадок. У такому подкасті немає місця обговоренням, є лише звернення автора до аудиторії.

Проте це не обов’язково погано: лекція від науковця теж опиниться в цьому списку. Прикладами таких подкастів може бути подкаст «Музика з історіями», який веде історик Ярослав Грицак для The Ukrainians, або Ted Talks Daily.

Питання й відповіді – сама назва формату підказує, що переважно це будуть подкасти-інтерв’ю, але це також можуть бути різноманітні ігри чи вікторини.

У цьому випадку однаково важливі обидва учасники розмови: як той, що ставить питання, так і той, що відповідає (до речі, ведучий може «грати» на обох позиціях). У такому форматі, наприклад, працює подкаст «Говорить Жадан» на Радіо НВ, у якому письменник Сергій Жадан говорить з різними відомими українцями: від блаженнішого Святослава до Святослава Вакарчука.

Розмова – спілкування двох (або більше) людей, яке відбувається на рівних.

Тут немає інтерв’юера та гостей, а тема розмови може бути будь-якою, головне – щоб всім учасникам було що сказати. Скажімо, так працює подкаст «Ти ж дівчинка», ведучі якого говорять про фемінізм, обговорюють книжки та серіали та доповнюють одна одну.

Подкасти, у яких розповідають історії

«Сезонна» історія – такий подкаст є цілісною історію, розділеною на різні епізоди (і це робить подкаст дуже схожим на серіал). Кожен наступний випуск доповнює попередній, і для того, щоб розібратись в темі, вам треба послухати цілий сезон.

Таким є наш подкаст «На межі», що розповідає про українок, які опинились у Сирії на території, яку контролювали терористи «Ісламської держави».

«Епізодична» історія – на відміну від попереднього формату подкасту, у цього різні епізоди, хоч і розповідають слухачам історії, не пов’язані між собою. Такі собі подкасти-антології, які можна починати слухати з будь-якого місця і нічого не втрачати.

Наприклад, у такому форматі створений подкаст My favourite murder, кожен епізод якого описує одну (або кілька) історію про конкретне вбивство або розслідування.

Подкаст з множинним наративом – ще один формат подкасту, що нагадуватиме вам серіал, але тут у кожному епізоді може бути одночасно кілька історій (але, наприклад, об’єднаних спільною темою).

Так працює подкаст This American Life, який виходить вже 25 років, і в кожному випуску якого йдеться про різноманітні історії з життя, які розказані від першої особи і переважно стосуються якихось актуальних подій. У кожному епізоді може бути різна кількість «актів», тобто, історій: від 1 до 20.

Тож якщо ви плануєте почати записувати власний подкаст, спробуйте спершу обрати формат, який підходить саме вам.

Також читайте:

Як обрати платформу для ваших подкастів?

Який вигляд має сценарій наративного подкасту: приклад «На межі»

«Ми пішли у подкасти і не повернулися». Артем Галицький – про роботу Radio SKOVORODA під час війни