«Ми пішли у подкасти і не повернулися». Артем Галицький – про роботу Radio SKOVORODA під час війни

Цей текст — переказ розмови з засновником проєкту Артемом Галицьким у рамках епізоду подкасту «НеРадіо».

Radio SKOVORODA зʼявилося як медіамайданчик ще восени 2015 року. Це було незалежне онлайн-радіо, фішкою якого була мандрівна студія. Команда Сковороди постійно переміщалися і вели свої ефіри з різних місць України. Та вже за декілька років пандемія COVID-19, а згодом і повномасштабна російсько-українська війна, кардинально змінили роботу та команду.

Цей текст — переказ розмови в рамках епізоду подкасту «НеРадіо».

Також читайте і слухайте: «Подкасти і війна. Як Urban Space Radio адаптувалися під нову реальність»

Пандемія надихнула на нову історію 

З початком пандемії COVID-19 стало зрозуміло — мандрувати далі нам буде неможливо, адже ставити студії у громадських просторах, де одночасно куча людей — нереально. Ми не хотіли згортатися, тож подумали: «Давайте починати нову історію». Зрозуміли, що формат подкастингу більш «карантинний», аніж формат прямого ефіру. Так почалися перші зміни в концепції.  

Команда, яка створювала Радіо Сковорода, була з бекграундом з інших, класичних радіо. Але нас не задовільняла одна річ: коли ти працюєш по радійній класиці, то ти придумав тему, знайшов гостя, домовився, підготувався, витратив море ресурсів, а потім провів ефір хвилин за 20 і все. Хто це почув, той почув.

Ми придумали собі правило — усе, що відбувається у прямому ефірі, обов’язково записуємо, потім нарізаємо і виставляємо на подкаст-платформах. Це були ще не подкасти, але те, що їм передувало.

Команда Radio SKOVORODA

Ми хотіли робити контент, відкладений у часі. Щоб люди його слухали коли їм зручно, у такій кількості як їм зручно, на таку тему, як їм зручно.

Ми пішли в подкасти і не вернулися 

У нас, як і в деяких подкастерів з тусовки, було і залишається чітке розуміння, що 2022 рік буде кращий в подкастному житті, ніж попередній. Що треба рухатися в цей напрям. Я навіть часом кажу: ми пішли в подкасти і не вернулися. 

У січні ми мали велику стратегічну сесію, де обдумали, що ми будемо робити. Ми морально налаштовувалися на сценарій відкритої агресії та повномасштабного вторгнення Росії. Насправді тоді всі навколо говорили про це. 

Запис одного з подкастів


У нас же якраз тривав другий сезон подкасту «Про любов» — про любов і роботу. 

Він почався у листопаді і десь після 20-го лютого Володя [Володимир Станчишин — автор подкасту, психотерапевт] серед ночі мені пише: «Артеме, ти знаєш, ми тут робимо сезон про любов і роботу, про ефективність, про колег і так далі… Але я, чесно кажучи, думаю зовсім про інше. Є тривожність навколо, є тривожність у мене. Я думаю про загрозу війни. Давай переключимося». І ми взяли день-два подумати, але стратегічно зрозуміли — це треба робити саме так, треба говорити про загрозу війни.

Ми записали перший епізод цього спецсезону ввечері 23 лютого, десь о 6 вечора. Я його взяв одразу монтувати. І десь о першій ночі 24 лютого я змонтував і ліг спати.

Потім 5 ранку, напад Росії. А ми з командою десь так і прокинулися. О 10-ій ранку ми почали думати що робити. Морально, нас підтримало те, що у нас був готовий спецепізод з Володею про війну і тривожність. І ми розуміли, що потрібно з ним рухатися далі.  

Усе на часі 

З початком пандемії багато змінилося у нашій роботі, бо ми стали працювати дистанційно. Це той випадок, коли пандемія нас підготувала і оптимізувала. Вона показала чітко що варто, а що не варто.

Дехто питає: «Чи можна вже знову робити подкасти?», то я думаю, що зараз можна і треба. Головне — розуміти, що ти робиш і для якої аудиторії. Бо контент — це теж відповідальність кріейторів. Потрібно добре розуміти у якій реальності ви знаходитеся, що відбувається довкола. 


І цей стрибок в слухабельності актуального контенту, який стався і за останній рік, і навіть за останні чотири місяці, він говорить, що наші подкасти переросли навіть радіо. Бо коли ми починали працювати з подкастами, це був додаток до радіо. А зараз подкасти — це окрема велика планета, там багато людей. Тепер подкасти слухає одна категорія людей, а радіо слухає інша категорія. І щоб втримати цю аудиторію, ми маємо розвиватися та адаптовуватися. Зараз у задачах – перепиляти сайт, зробити його супер зручним для подкастів.

Ми хочемо мати якийсь простір, студію звукозапису з доброю звукоізоляцією і це було б класно. Оці дві головні мети, крім звичної — робити подкасти, на цей рік у нас є. 

Також читайте і слухайте: «Відчуваю більшу користь у волонтерстві». Павло Бондаренко – про війну і «Радіо Поділ»


Також читайте:

Історії та розмови: якими бувають подкасти

Як заповнити грантову заявку: поради від IZONE Media

Як обрати платформу для ваших подкастів?