«Ми пішли у подкасти і не повернулися». Артем Галицький – про роботу Radio SKOVORODA під час війни
Цей текст — переказ розмови з засновником проєкту Артемом Галицьким у рамках епізоду подкасту «НеРадіо».
Radio SKOVORODA зʼявилося як медіамайданчик ще восени 2015 року. Це було незалежне онлайн-радіо, фішкою якого була мандрівна студія. Команда Сковороди постійно переміщалися і вели свої ефіри з різних місць України. Та вже за декілька років пандемія COVID-19, а згодом і повномасштабна російсько-українська війна, кардинально змінили роботу та команду.
Цей текст — переказ розмови в рамках епізоду подкасту «НеРадіо».
Також читайте і слухайте: «Подкасти і війна. Як Urban Space Radio адаптувалися під нову реальність»
Пандемія надихнула на нову історію
З початком пандемії COVID-19 стало зрозуміло — мандрувати далі нам буде неможливо, адже ставити студії у громадських просторах, де одночасно куча людей — нереально. Ми не хотіли згортатися, тож подумали: «Давайте починати нову історію». Зрозуміли, що формат подкастингу більш «карантинний», аніж формат прямого ефіру. Так почалися перші зміни в концепції.
Команда, яка створювала Радіо Сковорода, була з бекграундом з інших, класичних радіо. Але нас не задовільняла одна річ: коли ти працюєш по радійній класиці, то ти придумав тему, знайшов гостя, домовився, підготувався, витратив море ресурсів, а потім провів ефір хвилин за 20 і все. Хто це почув, той почув.
Ми придумали собі правило — усе, що відбувається у прямому ефірі, обов’язково записуємо, потім нарізаємо і виставляємо на подкаст-платформах. Це були ще не подкасти, але те, що їм передувало.
Ми хотіли робити контент, відкладений у часі. Щоб люди його слухали коли їм зручно, у такій кількості як їм зручно, на таку тему, як їм зручно.
Ми пішли в подкасти і не вернулися
У нас, як і в деяких подкастерів з тусовки, було і залишається чітке розуміння, що 2022 рік буде кращий в подкастному житті, ніж попередній. Що треба рухатися в цей напрям. Я навіть часом кажу: ми пішли в подкасти і не вернулися.
У січні ми мали велику стратегічну сесію, де обдумали, що ми будемо робити. Ми морально налаштовувалися на сценарій відкритої агресії та повномасштабного вторгнення Росії. Насправді тоді всі навколо говорили про це.
У нас же якраз тривав другий сезон подкасту «Про любов» — про любов і роботу.
Він почався у листопаді і десь після 20-го лютого Володя [Володимир Станчишин — автор подкасту, психотерапевт] серед ночі мені пише: «Артеме, ти знаєш, ми тут робимо сезон про любов і роботу, про ефективність, про колег і так далі… Але я, чесно кажучи, думаю зовсім про інше. Є тривожність навколо, є тривожність у мене. Я думаю про загрозу війни. Давай переключимося». І ми взяли день-два подумати, але стратегічно зрозуміли — це треба робити саме так, треба говорити про загрозу війни.
Ми записали перший епізод цього спецсезону ввечері 23 лютого, десь о 6 вечора. Я його взяв одразу монтувати. І десь о першій ночі 24 лютого я змонтував і ліг спати.
Потім 5 ранку, напад Росії. А ми з командою десь так і прокинулися. О 10-ій ранку ми почали думати що робити. Морально, нас підтримало те, що у нас був готовий спецепізод з Володею про війну і тривожність. І ми розуміли, що потрібно з ним рухатися далі.
Усе на часі
З початком пандемії багато змінилося у нашій роботі, бо ми стали працювати дистанційно. Це той випадок, коли пандемія нас підготувала і оптимізувала. Вона показала чітко що варто, а що не варто.
Дехто питає: «Чи можна вже знову робити подкасти?», то я думаю, що зараз можна і треба. Головне — розуміти, що ти робиш і для якої аудиторії. Бо контент — це теж відповідальність кріейторів. Потрібно добре розуміти у якій реальності ви знаходитеся, що відбувається довкола.
І цей стрибок в слухабельності актуального контенту, який стався і за останній рік, і навіть за останні чотири місяці, він говорить, що наші подкасти переросли навіть радіо. Бо коли ми починали працювати з подкастами, це був додаток до радіо. А зараз подкасти — це окрема велика планета, там багато людей. Тепер подкасти слухає одна категорія людей, а радіо слухає інша категорія. І щоб втримати цю аудиторію, ми маємо розвиватися та адаптовуватися. Зараз у задачах – перепиляти сайт, зробити його супер зручним для подкастів.
Ми хочемо мати якийсь простір, студію звукозапису з доброю звукоізоляцією і це було б класно. Оці дві головні мети, крім звичної — робити подкасти, на цей рік у нас є.
Також читайте:
На межі. Епізод третій. Непримиримі вороги